Личины зданий в зеркале воды
Над ними ветер безразличный веет
А ниже тень невидимой беды
Беды, что лика вовсе не имеет
Она - на дне оков людской души
Она - вне цвета, запаха и вкуса
Таится в заводи обманчивой тиши
Но, терпеливо ждёт сего искуса
Что гирей тянет сердце в водопад
Бросает разум в омут помутненья
А сон беспечный жаждет листопад
Любви восторг и горечи волненья
Ах, как стремится небо к чистоте
Но, как земля порочна и угрюма
И жизни воды в Вечной суете
Несут нас мимо радостного трюма
А берег медленно проносится вдали
Рассудок мечется над выбором заветным
Набраться сил и на него взойти
Иль плыть и далее таким же незаметным
Волна накроет мягко с головой
Как будто ласковым тягучим покрывалом
Возьмёт здоровье, творчество с собой
И вознесёт над гребнем (Бездной 2023) чистым валом
Лялин Андрей Владимирович (LAVScan),
Россия, Москва
Автор, моно разработчик компьютерных систем для диагностики автомобилей
Diagnos_Car, VAG-Scan, FAR-Scan, LAVScan
Лялин Андрей Владимирович
адрес официального сайта lavscan.ru
адрес для сообщений diagnos_car@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 5608 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
