Распустилась роза у окошка,
Согреваясь в солнечных лучах.
Аромат струился по дорожке
К бережкам зеркального ручья.
У ручья репей вгрызался крепко
В землю мёртвой хваткою корней.
И казалось, очень точно, метко,
Делал замечания он ей.
«Что ты, роза, так благоухаешь?
Улыбаясь каждому в ответ.
Так быстрей сорвут. Не понимаешь?
Иль ума, как будто вовсе нет?
Я ж репейник , мрачно зеленею,
Мрак, как горечь, всех отгонит прочь!
Вряд ли кто приблизиться посмеет.
Ну, учись! Хочу тебе помочь.
Я так долго простою нетронут
До зимы, до старости своей.
А тебя то, в вазе захоронят,
Наберись-ка мудрости моей!»
«Эта мудрость, что-то мне некстати…»
Отвечала роза. « Мрачным будет мир.
Ведь не зря, вдохнул в меня Создатель
Ароматов нежных эликсир.
Он не зря, в палитре разных красок,
В множестве оттенков и цветов,
Взявши белый, желтый, даже красный,
Подобрал расцветку лепестков.
Красотой облёк меня прекрасной,
Чтоб украсить будни серых дней.
Жить не долго? Только б не напрасно!
Не понять мне смысл твоих речей.
Для чего на свете жить бесплодной?
Радости в печалях не дарить?
Гордой, одинокой и холодной,
Никого на свете не любить?»
-----------------------------------
В это время, молодой хозяин,
На свиданье к девушке спешил.
Ни она, ни он, тогда не знали,
Что репей здесь розе говорил.
Пробегая мимо у окошка,
Розу белоснежку он сорвал.
И к любимой вышел на дорожку,
Где ручей напевами журчал.
Стрекотал кузнечик, птахи пели.
Лес смотрел листочками шурша.
У ручья на мостике присели,
Он, она, а их любовь свела…
В девичьих руках благоухая,
Розочка светилась вся вдвойне,
Стебельковый слом не замечая,
Нежно прошептала в тишине:
«Вот и смысл, и счастье на земле!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
